Ринок соєвого шроту: застосування, світова торгівля та фактори ціноутворення

Визначення соєвого шроту
Соєвий шрот — це багатий на білок твердий побічний продукт, що отримується після переробки соєвих бобів для вилучення соєвої олії. Він містить 44–48% сирого протеїну і є основним джерелом білка у світовому тваринництві, використовуючись у раціонах птиці, свиней, великої рогатої худоби, аквакультури та кормів для домашніх тварин. Ціна переважно визначається ф’ючерсами CBOT на соєвий шрот (тикер ZM, контракти по 100 коротких тонн) і тісно пов’язана з обсягами виробництва сої в Південній Америці, маржею переробки (crush spread) та попитом на продукцію тваринництва в Китаї.

---

Зміст

1. Що таке соєвий шрот і чому він важливий
2. Процес переробки: як виробляють шрот
3. Сорти за вмістом протеїну: 44% проти 48%
4. Маржа переробки: зв’язок шроту з цінами на сою
5. Світова торгівля: домінування Аргентини
6. Що впливає на ціну соєвого шроту
7. Ф’ючерси CBOT на соєвий шрот (ZM)
8. Часті запитання
9. Ключові висновки

---

Що таке соєвий шрот і чому він важливий

Соєвий шрот — це провідний у світі білковий інгредієнт для кормів у тваринництві та птахівництві. Це не продукт харчування для прямого споживання людьми, а сировина, якою годують тварин, що згодом стають частиною раціону людей.

Кожен кілограм промислово виробленого курячого м’яса, свинини, риби або яловичини потребує використання соєвого шроту в кормових сумішах. Його частка варіюється залежно від виду тварин та етапу виробництва. Бройлери, які найефективніше перетворюють соєвий шрот на їстівний білок, споживають приблизно 1,8–2,2 кг корму (що зазвичай містить 20–25% соєвого шроту) для отримання 1 кг живої ваги.

Ця ключова роль у сільському господарстві означає, що ринок соєвого шроту залежить від:
– Циклів виробництва м’яса та продукції птахівництва
– Обсягів виробництва свинини в Китаї (найбільший ринок свинини у світі)
– Зростання попиту на харчові продукти в країнах, що розвиваються, де урбанізація сприяє споживанню більшої кількості тваринного білка

Світове споживання соєвого шроту становить приблизно 240–260 мільйонів тонн на рік, що робить його найспоживанішим білковим шротом у світі — приблизно у три-чотири рази більше, ніж ринок ріпакового шроту.

Соєвий шрот реалізується у двох фізичних формах:
– Гранули: шрот, спресований у невеликі циліндри, що полегшує транспортування та зменшує пилоутворення. Бажаний варіант для насипних перевезень.
– Розсипний шрот (борошно): дрібний порошок, з яким важче працювати, але який іноді віддають перевагу в певних системах змішування кормів.

---

Процес переробки: як виробляють шрот

Соєвий шрот не є первинною сільськогосподарською продукцією — це побічний продукт переробки. Його неможливо виростити; соєві боби необхідно подрібнити.

Процес переробки на великому комерційному заводі:

Крок 1 — Очищення та підготовка

Соєві боби, що надходять на завод, очищаються від сторонніх домішок (стебла, бруд, каміння, пошкоджені боби). Потім їх подрібнюють, а оболонку (зовнішню шкірку насіння) відділяють. Оболонку висушують і продають окремо як низькобілковий кормовий інгредієнт (соєва лузга).

Крок 2 — Сплющення

Подрібнені частини бобів без оболонки обробляють парою для розм’якшення, а потім пропускають через плющильні вальці, отримуючи тонкі пелюстки (товщиною близько 0,3 мм). Це значно збільшує площу поверхні, що критично важливо для ефективної екстракції олії на наступному етапі.

Крок 3 — Екстракція розчинником

Пелюстки сої транспортуються через безперервний екстрактор, де гексан (вуглеводневий розчинник) вимиває олію. Олієвмісна суміш гексану (місцела) відокремлюється та дистилюється для виділення олії та рекуперації розчинника для повторного використання.

Після екстракції залишаються знежирені пелюстки — багата на білок тверда речовина, з якої видалено більшу частину олії. Вона містить приблизно 48% сирого протеїну (у сухій вазі) та залишки гексану.

Крок 4 — Десольвентизація та термічна обробка (тостування)

Знежирені пелюстки проходять через десольвентизатор-тостер (DT) — камеру, де за допомогою пари видаляється залишковий гексан і одночасно проводиться “тостування” шроту. Тостування:
– Руйнує інгібітори трипсину (природні сполуки в сої, що погіршують засвоєння білка тваринами)
– Зменшує активність уреази (інший антинутрієнтний фактор)
– Видаляє залишки гексану
– Надає готовому шроту характерного золотистого кольору та горіхового аромату

Етап тостування є критичним. Недостатньо оброблений шрот містить антинутрієнтні фактори, що знижують продуктивність тварин. Пересмажений шрот має знижену доступність амінокислот (лізину). Контроль процесу в DT є ключовою точкою якості.

Крок 5 — Помел, охолодження та гранулювання

Готовий шрот подрібнюють до однорідного розміру частинок, охолоджують і фасують або відвантажують насипом. Якщо потрібні гранули, шрот пресують через матрицю. Готовий продукт — це стандартизований соєвий шрот, готовий до продажу виробникам кормів та тваринникам.

Побічний продукт: олія

Соєва олія — інший основний вихід — рафінується для виробництва рослинної олії для харчової промисловості або для виробництва біодизеля. Обидва продукти (шрот і олія) реалізуються, і їхня сукупна вартість визначає прибутковість переробки (маржу переробки).

---

Сорти за вмістом протеїну: 44% проти 48%

Найважливішою комерційною відмінністю соєвого шроту є вміст протеїну.

Шрот із вмістом 44% сирого протеїну (“44% шрот” або шрот із додаванням лузги)

Цей сорт отримують шляхом додавання до шроту контрольованої кількості лузги після екстракції або з бобів, що не були повністю очищені від оболонки. Додаткова клітковина розбавляє вміст білка. Шрот із вмістом 44% є стандартним для більшості раціонів худоби, оскільки він трохи дешевший і демонструє хороші результати.

У торгівлі 44% шрот є найбільш масовим продуктом. Ф’ючерси CBOT на соєвий шрот (ZM) історично базувалися на еквіваленті 44% протеїну.

Шрот із вмістом 48% сирого протеїну (“hi-pro шрот” або шрот після повної екстракції)

Цей сорт виробляється з повністю очищених від оболонки соєвих бобів, що забезпечує вищий вміст протеїну (приблизно 47,5–48,5%). На більшості ринків він має цінову надбавку в $20–40 за тонну порівняно з 44% шротом. 48% шрот є бажаним для високоефективних раціонів птиці та в аквакультурі, де потреба в білку на одиницю корму вища.

Примітка щодо “сирого протеїну”:

Сирий протеїн вимірюється за методами К’єльдаля або Дюма — це показник вмісту азоту, помножений на коефіцієнт перерахунку. Він не вимірює безпосередньо доступність амінокислот. Амінокислотний профіль соєвого шроту (високий вміст лізину, дещо обмежений вміст метіоніну) оцінюється нутриціологами окремо як “засвоювані амінокислоти” і не повністю відображається у відсотковому показнику сирого протеїну.

---

Маржа переробки: зв’язок шроту з цінами на сою

Ціну соєвого шроту неможливо зрозуміти окремо від маржі переробки — взаємозв’язку між витратами на сировину (сою) та вартістю виробленої продукції (шрот та олія).

Формула маржі переробки:

Стандартний коефіцієнт конверсії на CBOT:
– 1 бушель сої (56 фунтів) → приблизно 44 фунти шроту + 11 фунтів олії (з урахуванням втрат при обробці).

Маржа переробки = (Вартість виходу шроту + Вартість виходу олії) − (Вартість сої + Витрати на переробку)

Якщо маржа переробки позитивна і приваблива, переробники працюють на повну потужність, збільшуючи пропозицію шроту, що може знизити ціни на нього, одночасно підвищуючи попит на сою.

Якщо маржа стає від’ємною (соя занадто дорога порівняно зі шротом та олією), переробники скорочують виробництво, що зменшує пропозицію шроту та підтримує ціни на нього, одночасно знижуючи попит на соєві боби.

Це означає, що ціни на соєвий шрот частково залежать від:
1. Прямого попиту на шрот (від виробників комбікормів та тваринників)
2. Попиту на соєву олію (який стимулює роботу заводів незалежно від попиту на шрот)
3. Пропозиції та ціни на сою (вхідні витрати, які мають покрити переробники)

У 2022-23 роках, коли державна програма США щодо відновлюваного палива стимулювала виробництво біодизеля та гідроочищеної рослинної олії (HVO), попит на соєву олію різко зріс — це збільшило маржу переробки навіть тоді, коли попит на шрот не був основним драйвером.

---

Світова торгівля: домінування Аргентини

Географія виробництва та експорту шроту суттєво відрізняється від географії виробництва самої сої.

Ключова відмінність: США, Бразилія та Аргентина є найбільшими виробниками сої, але США та Бразилія переважно експортують сирі боби, тоді як Аргентина переважно експортує перероблений соєвий шрот та олію.

Це відображає торговельну політику Аргентини. Експортні податки в Аргентині нижчі для переробленої продукції, що дає фіскальний стимул для переробки всередині країни. Ця політика зробила Аргентину світовим лідером з експорту соєвого шроту.

Топ експортерів соєвого шроту:

Країна	Річний обсяг експорту (прибл.)	Основні покупці
Аргентина	28–33 млн тонн	ЄС, Південно-Східна Азія, Близький Схід
Бразилія	15–18 млн тонн	ЄС, Таїланд, В’єтнам, Індонезія
США	12–15 млн тонн	Філіппіни, Мексика, Канада
Парагвай, Індія	1–3 млн тонн кожна	Регіональні покупці

ЄС як домінуючий імпортер

Європейський Союз імпортує близько 18–22 мільйонів тонн соєвого шроту на рік. Попри дискусії щодо сталого розвитку та вирубки лісів у Бразилії, ЄС залишається структурно залежним від імпорту шроту з Південної Америки.

---

Що впливає на ціну соєвого шроту

1. Аграрні цикли в Південній Америці

Бразилія та Аргентина разом забезпечують 50–55% світового виходу сої. Коли посуха Ла-Нінья вражає Аргентину, виробництво падає — це скорочує експортну пропозицію шроту та спричиняє стрімке зростання світових цін.

2. Маржа переробки та політика щодо олійних

Політика США щодо біопалива впливає на попит на соєву олію, що впливає на активність переробки, а отже — на пропозицію шроту як побічного продукту.

3. Попит на продукцію тваринництва в Китаї

Сектор свинарства Китаю — найбільший у світі — є головним споживачем шроту. Спалахи африканської чуми свиней (АЧС) або цикли відновлення поголів’я свиней є критичними факторами, що впливають на світові ціни.

4. Альтернативи білковим кормам

Соєвий шрот конкурує з ріпаковим (каноловим) шротом, соняшниковим шротом, рибним борошном та DDGS (бардою кукурудзяною). Коли ціни на соєвий шрот високі, виробники кормів переходять на дешевші альтернативи.

5. Звіти USDA WASDE та CONAB

Щомісячні звіти USDA (WASDE) та бразильського агентства CONAB є основними документами, що провокують миттєві зміни цін на ф’ючерсних ринках через очікування щодо врожаю та запасів.

---

Ф’ючерси CBOT на соєвий шрот (ZM)

Ф’ючерси CBOT (тикер ZM) є глобальним ціновим орієнтиром.

Специфікація контракту:
– Біржа: Chicago Board of Trade (CBOT), CME Group
– Базовий актив: Соєвий шрот, мінімум 44% сирого протеїну
– Розмір контракту: 100 коротких тонн (приблизно 91 метрична тонна)
– Котирування ціни: Долари США за коротку тонну
– Поставка: Затверджені термінали в Чикаго, Бернс-Гарбор (Індіана), Толедо та інші пункти CBOT

Ф’ючерси на соєвий шрот є одними з найактивніших сільськогосподарських інструментів у світі. Контракт ZM є достатньо ліквідним для комерційного хеджування виробниками кормів та переробниками.

---

Часті запитання

Чи є соєвий шрот тим самим, що й соєве борошно?

Ні. Соєве борошно — це харчовий інгредієнт, виготовлений із цільних смажених бобів (з олією), тоді як шрот — це кормовий продукт, отриманий після екстракції олії.

Чому Аргентина так домінує в експорті шроту?

Через торговельну політику, яка оподатковує експорт сирих бобів вище, ніж експорт готового шроту, стимулюючи внутрішню переробку.

Як виробники кормів використовують ф’ючерси для хеджування?

Виробник, що має контракт на поставку корму за фіксованою ціною, купує ф’ючерси ZM. Якщо ціни на фізичний шрот зростають, прибуток від ф’ючерсів компенсує витрати на закупівлю сировини.

---

Ключові висновки

• Соєвий шрот — це побічний продукт переробки сої, головний білковий інгредієнт у тваринництві.
• Процес виробництва включає очищення, плющення, екстракцію гексаном, тостування та гранулювання.
• Основні сорти: 44% (стандартний) та 48% (“hi-pro”), з надбавкою за 48% на рівні $20–40/тонну.
• Маржа переробки — ключовий показник прибутковості, що пов’язує ринки сої та шроту.
• Аргентина — найбільший експортер шроту, ЄС — найбільший імпортер.
• Ціни залежать від врожайності в Південній Америці, попиту Китаю та політики в галузі біопалива.
• Ф’ючерси ZM на CBOT — світовий бенчмарк для ціноутворення та управління ризиками.
• Для фахівців із логістики ключовими маршрутами є експорт із Південної Америки (порт Росаріо) до Європи та Азії.

Related Reading

To deepen your understanding of the topics covered in this article, explore these related guides: the upstream stages from planting to crushing, the co-product that determines crush margins alongside meal and the livestock market where meal demand ultimately originates.